*
Можна писати про все,
Можна писати про дещо.
Краще чи гірше … Невже
Більшого не завершить ?
Доля твій шлях пряде,
Задуми – тіні ширяють …
Де ж те осяяння, де,
Що лише обрані мають ?
Книги і стіни мовчать,
Як і дерева зимові.
Рими птахами ячать
Сумішшю болі й любові.
Час подарує тріумф
Тим, хто чекати береться
З’яви окрилених дум
З стукоту щирого серця.

*
Діждись, діждись тієї миті,
Коли сполохані думки,
Як діти, римами сповиті,
В стрункі шикуються рядки !
Це – не розвага для амбіцій,
Не марнославства спориші …
У будь-якому часі й віці
Це порятунок для душі.

*
Собор … Ворони на даху …
Зимовий ранок знов без снігу.
В годину пік стрімку таку
Ми звично хекаєм від бігу.
Над головою – цілий світ,
Якого межі не впіймають !
Дарма він людям шле привіт –
Усі в „мобілки” заглядають.

Рецепти
1
Для того, щоб убить людину,
Не варто тіло катувати,
Достатньо на одну годину
У неї волю відібрати:
Стає покірна, як овечка,
Стає байдужа, полохлива
І носить в грудях не сердечко,
А самоїда – крокодила …
2
Для того, щоб вождя убити,
Достатньо тільки … перемоги,
Щоб ті, що мають отруїти,
Йому вклонилися у ноги;
Щоб переможця на Олімпі
Спитали ті, що під горою:
Ми вже обіцянками ситі,
Досягнення коли, герою ?!
3
Для того, щоб убить поета,
Достатньо відібрати мову !
Для нього це – ще гірше смерті,
Душі загублено основу …
Без слова і народ безликий,
Без мови нація зникає …
Віддавна світ такий великий,
А щастя оріям немає !

*
В житті ми всі зіграєм роль,
У цьому сумнівів немає:
Той – блазень, ну, а той – король,
Кому – дієз, кому – бемоль,
А ще хтось – пауза німая.
Багатослів’я тарарам
Навколо сіяти даремно:
Як прийде час по всім дзвінкам,
Вклонися тихо глядачам,
Щоби зійти зі сцени чемно !

На пероні

1
Тримає в майбутнє білет
Скупий на слово поет.
Ніколи не був скнарою,
Ні вождиком, ні отарою.
Стоїть собі поміж люди:
Що буде, те і буде!
Навколо спокус багато,
Та це не його свято.
Жити самотньому важко,
Бо творчість – як та монашка:
Молиться тільки Богу...
Ну, хто пошанує небогу?

2
Ощадливий словом поет
Тримає в майбутнє білет.
Валіза його готова:
Там тихо дрімає ... мова!
Це – скарб його титанічний
І біль головний вічний...
Кому цей дивак потрібний:
Не свій, не „ручний”, не рідний?
Не жадібний і не ранній,
Щоб все від життя брати,
А може натомість останній
Окрайчик серця віддати!
(2008)

Звуки

Життя вібрує на планеті.
Людина щастя здобува:
В автомашині, чи ракеті,
Через діла, через слова...
Не було в біосфері тиші
З моменту перших почуттів
І все це чує сам Всевишній,
А його діти – й поготів!
Зміст шуму нашого відносний.
Фіксує Всесвіт кожний звук:
І постріл зброї смертоносний,
І серця лагідного стук.
(2008)

Терпіти біль

Терпіти біль,
зціпивши міцно зуби,
В полоні мрій,
як у полоні згуби.
У черзі жить
за нереальним щастям,
Поклони бить
без сповіді й причастя.
І усміхатись
заздрісникам в очі,
І прокидатись
з жахом серед ночі,
Бо звідусіль –
на рани тільки сіль...
Терпіти біль.
Терпіти вічно біль.
(2008)